293 прізвища загиблих Героїв-земляків пролунали під час меморіального заходу «Слава. Мужність. Пам’ять!». Це 293 життя, обірвані російсько-українською війною, 293 історії мужності, відваги та самопожертви. Дзвін пам’яті супроводжував поіменно названі імена всіх, хто віддав своє життя за Україну. На Меморіальному комплексі у Старокостянтинові відбулася спільна панахида, під час якої священники різних конфесій молилися за упокій душ полеглих Захисників, а присутні вшанували їхню пам’ять хвилиною мовчання.

До заходу долучилися родини загиблих Героїв, учасники акцій на підтримку зниклих безвісти та військовополонених, а також учасники легкоатлетичного пробігу «Біжу за Героя». Живі квіти лягли до стели полеглих як символ шани, вдячності та невгасимої пам’яті. Цей день об’єднав громаду у спільному переживанні втрати та вдячності тим, хто віддав життя за свободу і незалежність держави.

До Дня Героїв у Старокостянтинові відбувся легкоатлетичний пробіг «Біжу за Героя», маршрут якого пролягав від меморіального об’єкта «Алея Незламних» через центральну частину міста до Меморіального комплексу. Участь у ньому взяли і дорослі, і діти, долаючи дистанцію як знак єдності, вдячності та поваги до полеглих. Того ж дня біля Алеї Незламних відбулася акція «Квіти надії», до якої долучилися родини зниклих безвісти Захисників України, представники громадських організацій та працівники соціальної сфери. Висаджені квіти стали символом віри у повернення тих, на кого щодня чекають.

Після висадження квітів розпочалася щосуботня мирна акція на підтримку зниклих безвісти та полонених — із болем у серці, але з незламною надією. Біля Меморіального комплексу також відбулася акція «Запали свічку», яка цього разу зібрала особливо багато людей. У тиші пам’яті, серед світла лампадок і живих квітів, кожен відчував глибину спільної втрати. Живий вогонь у руках людей став символом пам’яті й любові — тихим світлом для душ Героїв і обіцянкою ніколи не забути.